Вчимося самопрезентації

Чим дорослішим стає людина, тим частіше він стикається з оцінкою суспільства його вчинків, роботи, іміджу, тим більш значуща для нього стає ця оцінка. Підлітки починають усвідомлювати, які чинники впливають на соціальну привабливість і чому одні їх однолітки розташовують до себе самі різні категорії людей, а інші часто залишаються непоміченими. Дитина задається питанням: «Чому я так малоцікавий, чому не я лідер, хоч я і знаю так багато, і вмію чимало?» Назріває внутрішньоособистісний конфлікт. Саме в підлітковому віці можна починати розмову про самопрезентації. Що ж це таке і чому вона важлива? Фактор успіху Тлумачачи простою мовою цей термін, ми розуміємо під самопрезентацией вміння показати, заявити себе. Не дивно, що зараз цьому аспекту приділяється така увага: ми живемо в століття реклами, в епоху боротьби за своє професійне місце, ринкові відносини позначаються буквально на всьому. Колись у радянські часи акцент робили на скромності, зараз же тенденції такі, що свою працю треба рекламувати, та й себе подати якомога яскравіше. Як би там не було, в умінні самопрезентації є багато раціонального. Не дарма цьому дійству вчать ще в школі і акцентують увагу в професійному середовищі. Самопрезентація є фактором успіху, а успішна людина, хочемо ми того чи ні, є символом часу, його цінністю. Чому в школі? Сучасна школа пропонує учневі для повного розкриття потенціалу чимало форм демонстрації знань. На тих же предметних олімпіадах мало просто знати і згадати потрібний матеріал в потрібний момент. Необхідно запам'ятатися, справити враження, грамотно і цікаво висловити свою думку. Конференції, семінари, відкриті майданчики - все це є і в школі. Інтерактивні форми в навчанні також готують дитину до вміння публічно виступати, аргументувати свою точку зору, розташовувати до себе аудиторію. Все це, безумовно, лежить в одному полі з поняттям самопрезентації. Визначити місце навчання цьому вмінню в навчальному процесі можна по-різному. Цим може займатися психолог, провівши кілька занять або тренінгів (теоретична і практична частини). Нерідко класний керівник займається цим питанням і присвячує мистецтву самопрезентації кілька класних годин. Тематика та зміст занять Складаючи програму або план занять, педагог орієнтується на вік і певний рівень знань учнів, на їх готовність сприймати пропонований матеріал. Для того, щоб учні усвідомили всю важливість обговорюваної теми, вчитель може представити їх увазі відеофрагменти виступів учнів та студентів, найбільш яскравих і успішних. Публічний виступ - це той вид діяльності, на якому педагог особливо повинен загострити увагу. Саме з ним пов'язана головна практична спрямованість занять. Особливо важливі такі уроки для старшокласників. Підготовка до студентського життя включає в себе і роботу над своєю промовою, умінням висловити власну точку зору, розвиток комунікативних навичок. Педагог готує цікавий теоретичний матеріал, завдяки якому діти знайомляться з такими поняттями як «іміджологія», «самоосвіта», «тренінг особистісного зростання». Їхнє завдання на цьому етапі переломити матеріал щодо своєї особи, оцінити свій рівень готовності до самопрезентації, включитися в роботу. Подальші заняття повинні мати більш практичний характер, хоч місце нової інформації залишається і на них. Спочатку учням пропонується самостійно позначити свої сильні сторони, як їм здається, соціально привабливі. Потім на листку паперу вони пишуть ті ж видатні риси характеру, якості особистості та вміння, які б позначив близький їм людина (наприклад, мама). Третій листок призначається сусідові по парті, який відповідає на те ж питання. Шляхом зіставлення відповідей, дитина може виділити об'єктивно відзначені яскраві і сильні риси своєї особистості, які повинні лежати в основі його самопрезентації. У процесі вправи «Три листки» дитина може дізнатися багато нового про себе або інакше подивитися на сприйняття себе оточуючими. Вчитель повинен бути готовий відповісти на питання хлопців, м'яко і тактовно пояснити їм, чому, ймовірно, очікування дитини не підтвердилися. Саме з цієї вправи і починається робота над собою. Не завжди діти задоволені отриманими результатами, в очах громадськості їм хочеться бачити себе іншими. У них з'являється унікальна можливість «дістати чистий аркуш». Природно, не володіючи, наприклад, енергійністю і красномовством, дитина, заявивши про них у власній самопрезентації, не стане автоматично їх володарем. Однак якийсь випереджаюче ефект «чистий аркуш» несе. Дитина бачить поле діяльності, він розуміє, до чого йому потрібно прагнути. Механізм роботи над бажаними придбаннями запущений. Практичні заняття обов'язково повинні включити в себе такі теми як «Важливість зовнішньої привабливості», «Уміння налагодити контакт», «Прагнення до розвитку», «Як запам'ятатися оточуючим». Самопрезентація для дорослих Природно, що сьогодні вміння подати себе необхідно всім активним людям. Вік тут не має значення. Це важливо в пошуку роботи, в просування по кар'єрних сходах, в спілкуванні з людьми. Дорослій людині легше орієнтуватися у великій кількості інформації з цього питання. Але якщо складно самостійно осягнути це мистецтво, краще звернутися до психолога, який обов'язково допоможе вам. І все ж є деякі правила, які стануть корисними для кожного, хто бажає навчитися самопрезентації. Ваше «я» буде цікавим і приємним для інших, якщо це займенник у своїй промові ви не будете вживати занадто часто; Гнучкість - обов'язкова якість особистості, якщо ви хочете бути прийняті в будь-якій аудиторії. Рівень освіченості, система цінностей і спрямованість різних соціальних груп може бути різною, а вам потрібно в тій чи іншій ситуації «підлаштується» під кожну з них. Це не означає змінити свою думку, це значить знайти спільну мову з конкретними людьми, зрозуміти їх інтереси, говорити зрозумілою їм мовою; Образ людини виключає слово «занадто». Стриманість у зовнішньому вигляді (краще яскрава деталь, ніж занадто екстравагантний костюм), м'якість у промові, делікатність, - все це допоможе розташувати до себе. До речі, переконання найкраще спрацьовують, коли вони сказані неголосно, спокійно і впевнено; Якщо ви впевнені в своїх словах, вам повірять і інші. Якщо ж ви намагаєтеся з себе щось зобразити, вам «світить» фіаско. Останній, але немаловажний момент: найкращий експромт - це той, який підготовлений заздалегідь. Готуючись до виступу, до спілкування з людьми, продумайте ті моменти, які зроблять ваше спілкування більш легким і невимушеним. Якщо ситуація розпорядженні, можна запастися жартом, цікавим афоризмом. Самопрезентація - це робота над собою, яка завжди має два виходи, зовнішній і внутрішній. Якщо хочете зайнятися самовдосконаленням і підняти свій рейтинг, вам варто більш детально дізнатися всі премудрості самопрезентації.

Публічні виступи

Пам'ятка з 18 пунктів для публічних виступів 1.

Перше враження є досить істотним. Не забудьте привітно посміхнутися аудиторії і подякувати людини, яка вас представить, звертаючись до нього, якщо це доречно, по імені.

Спробуйте розповісти якусь кумедну історію, яка вигідно характеризує цю людину, щось на зразок того, як йому блискуче вдалося вирішити виниклу в останній момент проблему. Ми були свідками, як одна виступаюча повідала про те, що організатор заходу щойно примчав на таксі з готелю, куди він їздив за її окулярами для читання, без яких вона не могла розібрати ні слова зі своїх нотаток. 2.

З повагою ставтеся до своїх слухачів. Але якщо ви не японець, не слід вибачатися перед ними за те, що ви недостойні до них звернутися. Однак ви можете запозичити у представників цієї країни деякі правила японської ввічливості, подякувавши вашу аудиторію за їх готовність вислухати вас і відзначивши їх значимість. Наприклад, якщо аудиторію представляють одні гінекологи, можна пожартувати, що протягом наступної години навряд чи якась дитина наважиться з'явитися на світ, так як всі провідні фахівці-акушери перебувають зараз тут. 3.

Візуальний контакт. Коли ви звертаєтеся до слухачів, краще дивитися їм в очі, але не варто боятися дивитися в бік. Якщо ви знаєте, з якого боку ваш профіль виглядає вигідніше (у більшості людей це так), намагайтеся, коли будете дивитися вдалину, повертатися до аудиторії саме цим боком. 4.

Не бійтеся жестикулювати. Звичайно, не варто махати руками, подібно млині, але використовуйте своє тіло і голос, щоб донести інформацію до слухачів. Жестикуляція також допомагає не чіплятися в кафедру з такою силою, що біліють кісточки пальців. 5.

Постарайтеся, проте, не робити різких і нав'язливих рухів: не смикати, не розгойдується і не «грайте» з сторонніми предметами (наприклад, авторучкою). 6.

Посмішка вселяє довіру. Не варто приклеювати до обличчя постійну дурнувату посмішку, але намагайтеся посміхатися, коли це дозволяє ситуація. 7.

Оголосити аудиторії тему вашого виступу, потім скажіть їй це ще раз, а потім повторіть те, про що ви їй тільки що розповіли! 8.

Міняйте темп, швидкість і якість подачі матеріалу. Прискорювати або сповільнювати мова, щоб підкреслити якийсь момент і привернути до нього увагу слухачів. Міняйте також тембр голосу: для підкреслення говорите більш низьким голосом, а жарти вимовляєте більш легким тоном. 9.

Якщо ви користуєтеся нотатками, що не перегортайте їх занадто явно, якщо, звичайно, не хочете своїми діями розсмішити аудиторію. 10.

Уникайте «книжкових» виразів.

І. Чи не ускладнюйте! Частіше використовуйте приклади, ілюстрації, порівняння. Незалежно від поінформованості слухачів, ніколи не зашкодить полегшити сприйняття для будь-якої аудиторії. Матеріал повинен бути стислим, коротким, простим і конкретним. 12.

Робіть акцент на позитивні моменти. Не варто виглядати похмурим песимістом, навіть якщо ви ведете мову про забруднення планети і загибелі всього живого. Пропонуйте слухачам конструктивні дії, а не деструктивний песимізм. 13.

Постарайтеся, наскільки це можливо, передбачити питання, які можуть виникнути у слухачів. Наприклад, якщо ви розповідаєте про свій пішому поході в Гімалаї, будьте готові відповісти на питання про вашого взуття. Ще краще принести з собою ту пару взуття, в якій ви пройшли півдорозі на Еверест, і продемонструвати її аудиторії. Залучення уваги за допомогою візуальних засобів дає деякий перепочинок слухачам, можливо, вже злегка стомленим постійним звучанням вашого голосу. 14.

Негайно реагуйте на зауваження із залу, з якими ви не згодні, або на ті, що ведуть убік від теми бесіди. Чемно їх відкидайте, пояснюючи, з якої причини це робите, а потім рішуче повертайте розмову в русло колишньої теми. 15.

Скажіть кілька добрих слів з приводу ваших колег, вашої організації, наступної книги, яку ви пишете, або наступного альбому, який ви записуєте, чи ще що-небудь в цьому роді. 16.

Ваша мова повинна містити елементи гумору. Вам не обов'язково веселити слухачів смішними історіями - просто самі спробуйте з гумором поглянути на предмет вашої бесіди, а аудиторія з задоволенням це підтримає. 17.

Контролюйте аудиторію. Слідкуйте за ознаками нудьги, АБО за бажанням слухачів поставити питання. Якщо хтось починає позіхати, зауважте з удаваною жалем: «Я, звичайно, не хотів до такого ступеня втомити присутніх, однак ...». Якщо хтось із слухачів почне голосно перешіптуватися між собою, поцікавтеся, неХОТЯТлі вони поставити запитання, - зазвичай цей прийом моментально допомагає втихомирити надміру балакучих! 18.

І, нарешті, випромінюйте ентузіазм! Якщо вам дійсно цікаво те, про що ви розповідаєте, ваш ентузіазм неодмінно передасться аудиторії. Навіть якщо слухачі не дуже-то цікавляться темою лекції, ваше задоволення від предмета і його доскональне знання не дадуть їм можливості скучити. Роздатковий матеріал ПУБЛІЧНІ ВИСТУПИ Рекомендації для роботи вдома по практиці і закріпленню знань

Регулярно дивіться телевізійні програми, особливо уважно спостерігайте за провідними різних ток-шоу, дикторами програм новин і телерепортера з метою аналізу методів і способів подачі ними матеріалу, а також їхньої поведінки перед численною аудиторією.

Переглядайте заголовки газет і регулярно стежте за новинами, щоб знаходити додатковий матеріал до тем ваших публічних виступів.

Знаходьте час для розвитку навичок публічних вступів: іноді можна провести «вечір запитань і відповідей» з колегою або членом вашої родини. Записуйте свою мову на магнітофон і критично прослуховуйте записи.

Спеціально готуйтеся для особливих випадків. Перед важливим виступом корисно «обкатати» його тему перед невеликою, але професійно підготовленої аудиторією. Іноді незайвим буває відвідати перед подібним заходом короткочасний семінар з різних аспектів публічних виступів.

Міжособистісний простір або дистанція в спілкуванні

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — це суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Чим у більш близьких стосунках перебувають люди, тим на меншій дистанції вони спілкуються. Експерименталь­не встановлено, що найближче «допускаються» родичі, друзі та близькі знайомі, лікарі.

Обговорення: рекомендується обговорити з учнями можливі фактори, що впливають на вибір дистанції в процесі спілкування. 

Вибір оптимальної дистанції в процесі спілкування залежить від наступних показників:
• Від віку,
• Від статі,
• Від статусу,
• Від психологічних особливостей,
• Від національності,
• Від ступеня знайомства.

Ця відстань залежить також від віку (з часом вона збільшу­ється), статі, соціального статусу, національних стандартів по­ведінки (уродженці південних країн спілкуються на більш близькій дистанції, ніж північних), психологічних особливо­стей партнерів та інших чинників. Звичайно, жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психологіч­но врівноважені люди підходять ближче, тоді як тривожні на­магаються триматися на віддалі, така ж залежність між екст­раверсією та інтраверсією. Існує зв'язок між «дистанцією роз­мови» та зростом: чим нижчий чоловік, тим далі він прагне знаходитись від співрозмовника, у жінок спостерігається про­тилежна залежність. Пояснення цьому просте: за існуючими соціокультурними нормами в нашому суспільстві чоловік зро­стом повинен бути вищим, тому за рахунок відстані він нама­гається маскувати свій «недолік».

Звичайно, люди почувають себе зручно і справляють при­ємне враження, якщо вони вміють правильно вибирати дис­танцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дискомфорт, партнер оцінюється як нав'язливий чи невихо-ваний, надто велика — може ранити самолюбство та гідність, партнер буде сприйматися як гордівливий, пихатий. У міру зростання зацікавленості предметом розмови дистанція може скорочуватися, у тому числі й у випадках, коли людина з більш високим соціальним статусом виходить із-за столу, що виконує роль своєрідного бар'єра, і сідає збоку, ніби демонст­руючи цим довірчий характер розмови.

«Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілку­вання: виділяють «особистісну дистанцію» — 0,4-1,5 м, «гро­мадську дистанцію» — 1,5-4 м, «відкриту дистанцію» — 4-8 м.

Негативно позначається на спілкуванні як надмірно близьке, так і надмірно віддалене розташування. Якщо велика дистанція, то людина може сприйняти, що він неприємний партнеру, або ж він може порахувати партнера зарозумілим.
На сьогоднішній день загальноприйнятою можна назвати наступну класифікацію:
До 0,5 метра - інтимне відстань - відповідає інтимним стосункам (спорт, балет).
Від 0,5 до 1,2 метри - міжособистісна відстань - розмова друзів з зіткненням і без нього.
Від 1,2 до 3,7 метри - неформальні соціальні і ділові переговори (верхня межа відповідає формальним вимогам).
Від 3,7 і більше - публічна відстань.

Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій подальшій розмові.Міжособистісний простір впливає на частоту і тривалість візуальних контактів. Чим ближче перебувають люди, тим коротшими і рідше їх взаємні погляди. Перебуваючи на відстані, вони довше дивляться один на одного і використовують жести для підтримки уваги в розмові. Це стосується також і випадків, коли не­обхідно несподівано для співрозмовника збільшити напруже­ність у спілкуванні (наприклад, у слідчій практиці), що дося­гається «вторгненням» в особистісний простір осіб, що про­тидіють установленню істини.

 Часто в житті трапляються ситуації, коли спілкування відбувається через стіл (наприклад, при працевлаштуванні, складання іспитів). Тому необхідно враховувати такі компоненти як кут, під яким партнери воліють сприймати один одного і орієнтація - це розташування спілкуються по відношенню один до одного, яке може варіюватися від положення "обличчям до обличчя" до положення "спина до спини".
Рекомендовані вправи:
Цілі: усвідомлення важливості простору у спілкуванні; встановлення впливу просторового розташування партнерів на процес комунікації.
1. правила: група ділиться на пари. Партнери, наближаючись і віддаляючись, заходячи збоку і зі спини, намагаються визначити свої відчуття при наближенні - при видаленні. 
2. Один учасник стоїть у центрі, решта наближаються до нього.
Обговорення: які відчуваємо відчуття? Чому неприємно те чи інше положення учасників групи по відношенню до людини? Де виникають ситуації, коли порушується особистий простір людей?
Питання:
1. Що таке міжособистісне простір, особистий простір, міжособистісна дистанція - у чому подібність, а в чому відмінність?
2. Як визначити, що ми порушуємо чиєсь особисте простір?

"Кордони"

"Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією"

Джон Мейсон

Вправа "Психологічна дистанція"

Мета: визначення психологічно комфортної дистанції спілкування з різними співбесідниками.

Час- 10 хв.

Хід проведення: учасники встають у дві шеренги один проти іншого на відстані приблизно 3 м таким чином, щоб кожен знайшов свою пару у протилежній шерензі. За си­гналом ведучого учасники повільно наближаються один до одного. Коли один з учасників відчуває, що відстань достатня для спілкування і подальше наближення може ^викликати дискомфорт, він жестом руки зупиняє напар­ника і говорить: "Стоп". Далі шеренги зміщуються віднос­но один одного на одну людину (крайні учасники при цьо­му переходять в другу шеренгу) і цикл повторюється.

Запитання для обговорення:

1. Яка дистанція спілкування виявилася найбільш комфортною?

2. Наскільки це залежить від співбесідників, зокрема, від їх статі?

3. Які емоції виникають, коли дистанція виявляється більше/менш комфортною?

Модельована ситуація  Цигарка"

Мета: продемонструвати негативний вплив тиску з боку однолітків.

Час — 5 хв.

Хід проведення: ведучий запрошує одного з учасників і пропонує йому взяти участь у модельованій ситуації.

Модельована ситуація: "Зустрілися дві подруги. Одна з них (ведучий) розповідає цікаву історію про "чудо-сига-рету", яку їй вчора пощастило отримати від однокласни­ка. Пропонує разом її спробувати, обіцяючи неймовірні відчуття і відкриття чогось нового й загадкового".

У розігруванні модельованої ситуації важливо якомо­га реальніше відтворити бажання вплинути, переконати, здійснюючи психологічний тиск на подругу і маніпулю­вання.

Запитання для обговорення:

1.Чи важко було відмовити кращій подрузі? Чому?

2.Які саме засоби маніпулювання були застосовані?

3.Що допомогло у відстоюванні власної позиції?

Інформаційне повідомлення "Кордони"

Мета: ознайомлення з поняттям "кордони".

Час— 10 хв.

Ведучий: "Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з ди­тинства вчиіися визначати кордони і дотримуватися їх.

Деякі наші "кордони" є від народження, а деякі фор­муються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо "боротьбу—за­хист" або хворіємо.

Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також щоб лімітувати наші дії.

Поділяють кордони на:

Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка на­дає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще про­сторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони до­зволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки ним ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдя­ки здоровим інтелектуальним кордонам ми не плутаємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утверд­ження або сприйняття, її за "свою".

Духовні. Вони встановлюють для людини певні об­меження і одночасно вчать відповідальності. Здорові ду­ховні кордони вимагають від людини постійного перебу­вання на боці правди та постійної ауторефлексії стосов­но ієрархії цінностей та системи переконань.

Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.

Вплив "якості" кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:

Непорушна система кордонів:

—свідоме налагодження стосунків;

—свідоме переживання близькості;

—задоволення від перебування з людьми;

—почуття безпеки, повага до чужих кордонів;

—вміння говорити "ні".

Брак кордонів:

—проблема у контактуванні з людьми;

—прийняття ролі агресора або жертви;

—порушення чужих кордонів;

—відчуття загрози і брак захисту;

—брак вміння говорити: "ні".

Пошкоджена система кордонів:

—провокування конфліктів;

—частковий захист;

—проблема з дотриманням кордонів інших людей (вторгнення);

—неповне почуття безпеки;

—вміння говорити "ні" іноді, в певних ситуаціях.

Мури замість кордонів:

Виникають в результаті попередніх ран (можливо, в дитинстві):

—почуття ізоляції;

—брак інтимності;

—самотність;

—говорити "ні" в будь-якій ситуації.

Таким чином кордони виконують дві функції: захища­ють і обмежують одночасно. Якщо ви не хочете, щоб вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у вас недостатньо грошей, щоб позичати друзям, чи ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу по­вернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли у вас попросять, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: "Моя політика — не позичати гроші нікому", — все, тема за­крита. До вас не прийдуть ще раз і не попросять знову, тому що ви встановили кордони.

Фрази: "Я б хотіла, щоб ви не палили в моєму домі", або "Я не позичаю свої речі" не є образливими, але допомага­ють вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов'язані надавати друзям звіт про свій щомісячний бюджет чи до­зволяти комусь брати свій одяг. Все залежить від вас са­мих, і вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у вас є набір певних правил, ви встановили свої власні кордони, вони вам будуть служити.

А тепер подумайте, які саме кордони ви хотіли б вста­новити, як далеко передбачаєте зайти?"

Обговорення.

Рольова гра "Проблемна ситуація"

Мета: усвідомлення поняття "кордони" через рольову гру.

Час — 45 хв.

Хід проведення: учасники об'єднуються в чотири гру­пи. Кожній групі дається завдання придумати проблемну ситуацію взаємодії старшокласника з різними людьми. За допомогою рольової гри зобразити типову модель поведінки, якщо в нього:

—непорушна система кордонів;

—пошкоджена система кордонів;

—брак кордонів;

—мури замість кордонів.

Запитання для обговорення:

1.Які фактори впливали на поведінку головного героя?

2.Як поведінка головних героїв впливала на взаємос­тосунки з оточуючими?

3.Що сприяло впевненості у поведінці?

Домашнє завдання "Два списку"

Мета: визначення самоставлення і очікувань щодо ставлення з боку оточення.

Завдання: склади два списки — як ти хочеш, щоб по­водилися з тобою (твій захист), і як ти хотів би ставитися до самого себе (твої кордони).

Як я хочу, щоб ставилися до мене

Напиши, як би ти хотів, щоб до тебе ставилися інші

Як я буду ставитися до самого себе

Напиши, як ти збираєшся ставитися до самого себе