Міжособистісний простір або дистанція в спілкуванні

Міжособистісний простір (дистанція спілкування) — це суб'єктивний просторовий критерій емоційної близькості людей. Чим у більш близьких стосунках перебувають люди, тим на меншій дистанції вони спілкуються. Експерименталь­не встановлено, що найближче «допускаються» родичі, друзі та близькі знайомі, лікарі.

Обговорення: рекомендується обговорити з учнями можливі фактори, що впливають на вибір дистанції в процесі спілкування. 

Вибір оптимальної дистанції в процесі спілкування залежить від наступних показників:
• Від віку,
• Від статі,
• Від статусу,
• Від психологічних особливостей,
• Від національності,
• Від ступеня знайомства.

Ця відстань залежить також від віку (з часом вона збільшу­ється), статі, соціального статусу, національних стандартів по­ведінки (уродженці південних країн спілкуються на більш близькій дистанції, ніж північних), психологічних особливо­стей партнерів та інших чинників. Звичайно, жінки стоять чи сидять ближче до співрозмовника, ніж чоловіки. Психологіч­но врівноважені люди підходять ближче, тоді як тривожні на­магаються триматися на віддалі, така ж залежність між екст­раверсією та інтраверсією. Існує зв'язок між «дистанцією роз­мови» та зростом: чим нижчий чоловік, тим далі він прагне знаходитись від співрозмовника, у жінок спостерігається про­тилежна залежність. Пояснення цьому просте: за існуючими соціокультурними нормами в нашому суспільстві чоловік зро­стом повинен бути вищим, тому за рахунок відстані він нама­гається маскувати свій «недолік».

Звичайно, люди почувають себе зручно і справляють при­ємне враження, якщо вони вміють правильно вибирати дис­танцію діалогу. Надто близька відстань вносить у стосунки дискомфорт, партнер оцінюється як нав'язливий чи невихо-ваний, надто велика — може ранити самолюбство та гідність, партнер буде сприйматися як гордівливий, пихатий. У міру зростання зацікавленості предметом розмови дистанція може скорочуватися, у тому числі й у випадках, коли людина з більш високим соціальним статусом виходить із-за столу, що виконує роль своєрідного бар'єра, і сідає збоку, ніби демонст­руючи цим довірчий характер розмови.

«Життєвий простір» людини залежить від ситуації спілку­вання: виділяють «особистісну дистанцію» — 0,4-1,5 м, «гро­мадську дистанцію» — 1,5-4 м, «відкриту дистанцію» — 4-8 м.

Негативно позначається на спілкуванні як надмірно близьке, так і надмірно віддалене розташування. Якщо велика дистанція, то людина може сприйняти, що він неприємний партнеру, або ж він може порахувати партнера зарозумілим.
На сьогоднішній день загальноприйнятою можна назвати наступну класифікацію:
До 0,5 метра - інтимне відстань - відповідає інтимним стосункам (спорт, балет).
Від 0,5 до 1,2 метри - міжособистісна відстань - розмова друзів з зіткненням і без нього.
Від 1,2 до 3,7 метри - неформальні соціальні і ділові переговори (верхня межа відповідає формальним вимогам).
Від 3,7 і більше - публічна відстань.

Отже, правильно вибрана дистанція може задати тон усій подальшій розмові.Міжособистісний простір впливає на частоту і тривалість візуальних контактів. Чим ближче перебувають люди, тим коротшими і рідше їх взаємні погляди. Перебуваючи на відстані, вони довше дивляться один на одного і використовують жести для підтримки уваги в розмові. Це стосується також і випадків, коли не­обхідно несподівано для співрозмовника збільшити напруже­ність у спілкуванні (наприклад, у слідчій практиці), що дося­гається «вторгненням» в особистісний простір осіб, що про­тидіють установленню істини.

 Часто в житті трапляються ситуації, коли спілкування відбувається через стіл (наприклад, при працевлаштуванні, складання іспитів). Тому необхідно враховувати такі компоненти як кут, під яким партнери воліють сприймати один одного і орієнтація - це розташування спілкуються по відношенню один до одного, яке може варіюватися від положення "обличчям до обличчя" до положення "спина до спини".
Рекомендовані вправи:
Цілі: усвідомлення важливості простору у спілкуванні; встановлення впливу просторового розташування партнерів на процес комунікації.
1. правила: група ділиться на пари. Партнери, наближаючись і віддаляючись, заходячи збоку і зі спини, намагаються визначити свої відчуття при наближенні - при видаленні. 
2. Один учасник стоїть у центрі, решта наближаються до нього.
Обговорення: які відчуваємо відчуття? Чому неприємно те чи інше положення учасників групи по відношенню до людини? Де виникають ситуації, коли порушується особистий простір людей?
Питання:
1. Що таке міжособистісне простір, особистий простір, міжособистісна дистанція - у чому подібність, а в чому відмінність?
2. Як визначити, що ми порушуємо чиєсь особисте простір?

"Кордони"

"Ти оригінальний від народження. Не дай собі вмерти блідою копією"

Джон Мейсон

Вправа "Психологічна дистанція"

Мета: визначення психологічно комфортної дистанції спілкування з різними співбесідниками.

Час- 10 хв.

Хід проведення: учасники встають у дві шеренги один проти іншого на відстані приблизно 3 м таким чином, щоб кожен знайшов свою пару у протилежній шерензі. За си­гналом ведучого учасники повільно наближаються один до одного. Коли один з учасників відчуває, що відстань достатня для спілкування і подальше наближення може ^викликати дискомфорт, він жестом руки зупиняє напар­ника і говорить: "Стоп". Далі шеренги зміщуються віднос­но один одного на одну людину (крайні учасники при цьо­му переходять в другу шеренгу) і цикл повторюється.

Запитання для обговорення:

1. Яка дистанція спілкування виявилася найбільш комфортною?

2. Наскільки це залежить від співбесідників, зокрема, від їх статі?

3. Які емоції виникають, коли дистанція виявляється більше/менш комфортною?

Модельована ситуація  Цигарка"

Мета: продемонструвати негативний вплив тиску з боку однолітків.

Час — 5 хв.

Хід проведення: ведучий запрошує одного з учасників і пропонує йому взяти участь у модельованій ситуації.

Модельована ситуація: "Зустрілися дві подруги. Одна з них (ведучий) розповідає цікаву історію про "чудо-сига-рету", яку їй вчора пощастило отримати від однокласни­ка. Пропонує разом її спробувати, обіцяючи неймовірні відчуття і відкриття чогось нового й загадкового".

У розігруванні модельованої ситуації важливо якомо­га реальніше відтворити бажання вплинути, переконати, здійснюючи психологічний тиск на подругу і маніпулю­вання.

Запитання для обговорення:

1.Чи важко було відмовити кращій подрузі? Чому?

2.Які саме засоби маніпулювання були застосовані?

3.Що допомогло у відстоюванні власної позиції?

Інформаційне повідомлення "Кордони"

Мета: ознайомлення з поняттям "кордони".

Час— 10 хв.

Ведучий: "Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з ди­тинства вчиіися визначати кордони і дотримуватися їх.

Деякі наші "кордони" є від народження, а деякі фор­муються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо "боротьбу—за­хист" або хворіємо.

Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також щоб лімітувати наші дії.

Поділяють кордони на:

Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка на­дає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще про­сторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони до­зволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки ним ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдя­ки здоровим інтелектуальним кордонам ми не плутаємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утверд­ження або сприйняття, її за "свою".

Духовні. Вони встановлюють для людини певні об­меження і одночасно вчать відповідальності. Здорові ду­ховні кордони вимагають від людини постійного перебу­вання на боці правди та постійної ауторефлексії стосов­но ієрархії цінностей та системи переконань.

Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.

Вплив "якості" кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:

Непорушна система кордонів:

—свідоме налагодження стосунків;

—свідоме переживання близькості;

—задоволення від перебування з людьми;

—почуття безпеки, повага до чужих кордонів;

—вміння говорити "ні".

Брак кордонів:

—проблема у контактуванні з людьми;

—прийняття ролі агресора або жертви;

—порушення чужих кордонів;

—відчуття загрози і брак захисту;

—брак вміння говорити: "ні".

Пошкоджена система кордонів:

—провокування конфліктів;

—частковий захист;

—проблема з дотриманням кордонів інших людей (вторгнення);

—неповне почуття безпеки;

—вміння говорити "ні" іноді, в певних ситуаціях.

Мури замість кордонів:

Виникають в результаті попередніх ран (можливо, в дитинстві):

—почуття ізоляції;

—брак інтимності;

—самотність;

—говорити "ні" в будь-якій ситуації.

Таким чином кордони виконують дві функції: захища­ють і обмежують одночасно. Якщо ви не хочете, щоб вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у вас недостатньо грошей, щоб позичати друзям, чи ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу по­вернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли у вас попросять, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: "Моя політика — не позичати гроші нікому", — все, тема за­крита. До вас не прийдуть ще раз і не попросять знову, тому що ви встановили кордони.

Фрази: "Я б хотіла, щоб ви не палили в моєму домі", або "Я не позичаю свої речі" не є образливими, але допомага­ють вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов'язані надавати друзям звіт про свій щомісячний бюджет чи до­зволяти комусь брати свій одяг. Все залежить від вас са­мих, і вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у вас є набір певних правил, ви встановили свої власні кордони, вони вам будуть служити.

А тепер подумайте, які саме кордони ви хотіли б вста­новити, як далеко передбачаєте зайти?"

Обговорення.

Рольова гра "Проблемна ситуація"

Мета: усвідомлення поняття "кордони" через рольову гру.

Час — 45 хв.

Хід проведення: учасники об'єднуються в чотири гру­пи. Кожній групі дається завдання придумати проблемну ситуацію взаємодії старшокласника з різними людьми. За допомогою рольової гри зобразити типову модель поведінки, якщо в нього:

—непорушна система кордонів;

—пошкоджена система кордонів;

—брак кордонів;

—мури замість кордонів.

Запитання для обговорення:

1.Які фактори впливали на поведінку головного героя?

2.Як поведінка головних героїв впливала на взаємос­тосунки з оточуючими?

3.Що сприяло впевненості у поведінці?

Домашнє завдання "Два списку"

Мета: визначення самоставлення і очікувань щодо ставлення з боку оточення.

Завдання: склади два списки — як ти хочеш, щоб по­водилися з тобою (твій захист), і як ти хотів би ставитися до самого себе (твої кордони).

Як я хочу, щоб ставилися до мене

Напиши, як би ти хотів, щоб до тебе ставилися інші

Як я буду ставитися до самого себе

Напиши, як ти збираєшся ставитися до самого себе